Свистіли кулі й біль чинили,
та сльози лились не від них.
За дітьми матері сльози лили,
Аж поки з часом біль не притих.
Біль від утрати лиш тільки ниє,
від ранку до ночі у серці щемить.
Вдень мати сильна, а нічкою виє,
бо пам'ять про сина не гасне - горить.
Цвинтар всіяний могилками...
Та сина могилки вона не знайде.
Приходить посидіти там вже роками.
Й питає себе де син похований? Де?
Отримала у війну похоронку...
Не вірила довго... Не хтілося ж бо.
Пішов боронити рідну сторонку...
Не спасла материнська любов.
Яка би війна дитя не забрала,
Афганська, велика чи світова,
Мати завжди, віками б чекала,
Не зважаючи на вмовляння й слова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395197
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Гуцол Оксана