О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
ламає світ печальна мить
утрати раю*
Слова, як дим. Слова, слова... та що із того?..
Хіба вони в душі живуть
знаменням Бога?..
Спочатку - слово! - Мовить хтось, і буде правий.
Та скільки слів, що сіють лжу,
рече лукавий...
Межею йдеш щомить, щодень і так - довіку
Зворотній бік, зворотній світ
у кожнім лику...
* тут світ та рай у значенні внутрішнього стану душі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395096
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.01.2013
автор: Адель Станіславська