" Коли скидали ідолів у воду"
Ганна Чубач
Коли скидали ідолів у воду,
Примушували вірити у Бога.
Тоді ще для безправного народу
Закрита в рай була дорога.
Нам силою Ісуса насадили,
Із плащаницею віру піднесли.
Старих богів втопили і спалили.
Відняти віри тільки не змогли.
А новий Бог, розпятий і стражденний -
На небі, бо вознісся він туди.
Для нього, мабуть, був цей світ мерзенний,
Бо не лишив могили і труни.
А залищив народ увесь страждати,
Спокутувать незрозумілий гріх.
І біля образів навколішках стояти.
Правителів двовірних чути сміх.
З іронією, з хитрістю, з лукавством
В них ціль одна; загнать нас в кабалу.
Говорять, як завжди - про рівноправство,
Та ціль і думку мають всі одну.
Наївні! Схаменіться! Майте сили,
Ви ж слави незотлінної сини!
Вас що: історії уроки не навчили?
Не навчимось, мабуть, ніколи ми!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394924
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Ukraine55