Отой солодкий дух меляси
Мені нагадує село.
І так буває сумно часом,
Що днів тих сонечко зайшло.
І так зажуришся буває,
Що поспішаєш не туди,
Що рідне селище минаєш
І знову плутаєш сліди.
Що вік колотишся, дурієш,
Шукаєш грошей і чинів,
А трохи духом тим повіє –
І ти неначебто здурів.
І вже ніщо тобі не треба,
Лиш трохи спокою й тепла,
А під вікно квітки до неба
І річка поряд щоб текла,
І яблуко щоб міг зірвати
І з’їсти зразу, без миття.
І щоб спочити міг у м’яті,
І щоб ось так усе життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394787
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Мірошник Володимир