Каштанчики кидає знову осінь,
Холодний дощ навіює думки,
На небі хмари затулили просинь
І п’ють гірку під деревом дядьки.
Є жовте листя, є іще й зелене,
На жовтому завмерло вуженя,
Цей день, як завжди, добрим був для мене,
Хоч я й ішов по ньому навмання.
Я все зробив, успів й повеселиться,
Вітав віршами знов товаришів,
Та тільки сум навіяло це листя,
І вуженя, яке я тут зустрів.
Бо знов прийшла ця осінь неминуча
Вже скоро привітають і мене,
Це добре, тільки думка буде мучить,
Що все життя, як осінь, промайне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394786
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: Мірошник Володимир