Не шкодую, не кличу, не плачу,
Все мине, як той ранішній дим,
Я в стихії своє життя бачу,
Вже сріблиться мій сонячний дім!
Ти тепер затихаєш мов птиця,
Моє серце ! Куди ж ти біжиш?
Вже країна прозорого ситцю,
Не заманить в поля босоніж.
Дух бродяги! Ти все рідше й рідше,
Розгоряєшся ! Стих! Не гориш!
О, моя ти зів’янута свіжість,
Де той блиск у очах , чом вже спиш.
Я тепер став скупіший в бажаннях,
Хоч, незнана, ти снилась мені,
Немов я зустрічав весну ранню
І помчавсь на рожевім коні.
Всі ми, всі - в цьому світі в гостинах,
Вітер віє, а лист все летить ...
Ми живем в життєвих перетинах
І не можем нічого змінить!
Вірш складений за мотивом Сергія Єсеніна
"Не жалею, не зову, не плачу,"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394723
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2013
автор: горлиця