Снігом листя попечене,
Як від болю душа.
Без любові приречений
У світи вирушать.
Пролітає над Києвом
Знов холодна сльота.
У квіток очі виїло,
Бо пропала мета..
Поспішай,
– не повернешся,
Бо немає куди.
Захолонули зернятка –
Їм уже не рости.
Не ридай над іконою –
Вже згоріла вона.
А зневіра заковує,
Хоч іще не війна.
Затуманеним поглядом
Я дивлюсь крізь імлу.
Хоч мовчання і золото,
Та без слова помру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394390
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.01.2013
автор: Мірошник Володимир