Минуле тремтить від несказаних слів ейфорійно,
Бо все надважливе ховається завжди в очах.
Я дивлюсь на зиму крізь пальці, чомусь ностальгійно,
А спогади ще реставрую хіба що у снах.
Рядками про щастя змиваю чужі постнадії.
Дороги в минуле освітлюють лиш ліхтарі.
Попереду що? Трохи неба, вірші, мрії, мрії!
Раховані дні, безкінечні ще календарі.
Минуле тремтить від несказаних слів ейфорійно,
Мовчання малює дощі, римовану осінь.
Лишитись з тобою? Хіба так логічно? Надійно?
Назад не піду. Я поруч. Хронічно. Назовсім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2013
автор: Fairytale