Ти любиш тих плаксивих мелодрам
У телевізорі, що крутять повсякчасно?
А поруч сотні діточок без мам,
Чому ж ти не жалієш бідолашних?
Ти любих тих заїжджених стрічок,
Дешевих фільмів, вибухів і війни?
А є брати, яким ми ставимо свічок
І на ніч молимся за них постійно…
Ти любиш дорогих німих речей,
Пустих відносин й алкогольне щось у барі?
А хтось не спить заплаканих ночей,
Бо все життя постійно постраждалі…
Ти любиш сон, прогулянки і сніг,
І безтурботно, щоб усе життя?
Є люди, що падають із ніг,
Бо голодом їх косить майбуття…
Тоді живи і виключай свідомість,
Коли ти дивишся немов німе кіно…
Є люди, що не знають жити в домі,
Бо все життя їх мучить твоє зло…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393881
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин