Твоє волосся розвивалося за вітром
В очах-волошках ще цвіла надія...
І ти згадала, як тоді із ним ви обіймаючи колосся,
Ще вірили, що здійсниться ваша найбільша мрія
Тоді здавалося усе так легко
І так хотілось до небес злетіти,
А зараз все змарніло й так далеко
Ті дні в яких хотілось знову жити
Та ти чекатимеш його нестерпно
Усе життя на скільки хватить сили
Й ніякі нагороди вже посмертно
Ніколи не замінять щастя, що ви пили.
Цвітуть волошки тихо у колоссі
Твоє волосся стало сиве
Та ти чекаєш їх і досі
Ті дні в яких була із ним щаслива
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393747
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2013
автор: DarkLordV