Тобі це може набриднути,
І сотні красивих слів,
До яких я боялася звикнути
Розтануть в пустелі снігів.
А вітер заплаче на моєму весіллі,
Прийшовши в мій сон крізь розпач і біль,
Із присмаком гострого Чілі
Вп'ється в серце твоя заметіль.
А на ранок розтате образа й печаль,
Своїм теплом ти обпечеш мене до болю,
Старих образ крихкий кришталь
Розчиниться з холодною зимою.
Ти сплетеш в мому серці вінок із кохання
Посадивши там квіти моїх почуттів
Щоб здійнялася мрія моя востаннє
Вище неба-до інших світів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2013
автор: Злата Наркевич