Себе самого сам боюся.
Бо людям як розповісти;
Що я в молитвах не молюся,
Бо буде важко хрест нести.
Що я Ісуса не благаю.
З презирством дивлюсь на Іуду.
А на добро - відповідаю,
Добро нікому не забуду.
Каміння в воду не кидаю,
А хліб. Бо риб й птахів годую.
Ще підлість й зраду не прощаю,
І підлабузництвом, гидую.
Сміється небо, аж синіє
У просторі моїх думок.
Велике серце всіх зігріє,
А підле - звернеться в клубок.
І жовч краплинами стікає,
І білий світ,неначе мрець.
Та Бог-творець геть всіх прощає,
Через любов людських сердець...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393331
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Ukraine55