Годинник б'ється в такт із твоїм серцем,
Танцюють тіні на стіні,
А там,в душі,неначе вперше
Зникають мрій твоїх холодні вітражі.
Гірський кришталь твоїх надій
Давно розбився на дрібні шматки,
І ти залишився без мрій
-А ніч нашіптує:постій, не йди.
Ти вже не зможеш зупинитись,
Відчути смак своїх бажань
Тому-що ти боїшся помилитись
Зробити що-небудь не так.
Що скажуть люди?
Чи приймуть тебе у свою зграю
Ти думаєш про це завжди й усюди
Тим часом,як життя твоє згасає.
Тьмяніють мрії в джунглях кам'яних,
Твоя душа не знає радості і болю,
Бо ти весь час кудись спішиш,
Не помічаючи,що смерть завжди з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393269
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: Злата Наркевич