Шлях навернення надто болісний,
Коли милості вже не шлють згори,
Хоч кричи в надрив тепер голосно -
Твоє скиглення рознесуть вітри.
Бродять світом цим неприкаяно
Сонми душ людських, в зрадах змучених,
Прагнуть зцілитись відріканнями
Від реальності надколючої.
Та не зцілює ця доба зневір,
Сипле сіль до ран, вже роз'ятрених.
Люд не тішиться навіть сяйвом зір -
Йде навпомацки між розп'яттями.
Час прокинутись від важкого сну,
Час прозріти вже від затьмарення!
Жде душа людська воскресінь весну,
Вірить - сонце є, хоч й за хмарами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393253
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.01.2013
автор: валькірія