Мене досі тримає за руку не наша осінь.
І на відстань між нами я все-таки дивлюсь крізь пальці.
Знаєш, деякі люди будуть з тобою назовсім.
Знаєш, їх не злякає ні дощ, ані струм цих дистанцій.
Мене досі тримають за руку колишні рими.
І розкидані спогади часто морозять тут душу.
Чомусь завжди найближчі здаються справді чужими,
І я йду, хоч не хочу, та рухатись якось вже мушу.
Мене досі тримають за руку нездійснені сни.
Наша недолюбов - то неначе повітряний замок.
Механічно чекаю тебе чи, напевне, весни.
А попереду в нас ще фінал. Чи, по суті, світанок?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393025
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.01.2013
автор: Fairytale