У дитинстві йшов у ліс грабовий,
Де по вечорах то тут, то там,
Соловейко трелі слав чудові,
У світи - моргаючим зіркам.
І босоніж втоптана стежина,
Кликала у безтурботні дні,
Де цвіла заплетена ожина,
Ягода волинської землі.
І роки співали безтурботні,
І співала радість, мов жива,
Бджоли затихали в дні не льотні,
Молодь йшла у поле на жнива.
А зібравши хліб, в стерні глибокій,
Спориші до самої зими,
Пастухам давали чистий спокій,
Випасала молодь корови.
І тепер проходячи крізь роки,
По стежині, де гудуть джмелі,
Я цілую ніжно взявши в руки,
Грудочку волинської землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392553
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2013
автор: Віталій Назарук