Порожністю, порожністю.. глодання…
Такою жовтістю іржі
Душі моєї тихе поїдання
І ці думки здається теж чужі.
Повільністю, повільністю зникання..
Бездонне озеро, бездонне і пусте!
І швидкість світла не до порівняння,
І знаю точно все мене
А так, поплакати з нічого!
Так тихо, ніби з боку спить любов
Чи закричати голосом німого!
Чи розвивати зморшку межи бров.
І заповнюючи пустоти пустотою.
Я ловлюсь за любов твою
Хотілось би, назвати тільки грою
Та так нестерпно скучив за тобою..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392414
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Роман Українець