Холодна тиша знов судомить тіло,
Застигши наче лазурит в пустій кімнаті,
І страх в'їдається у моє тіло
-Так,що аж хочеться кричати.
Коліна збиті вже до крові,
А крила надто ще слабкі
Пробач,я не летітиму з тобою
Благаю,любий - не проси.
Хіба-що згодом-як загою старі рани,
Здолаю страх немов хворобу затяжну
Для тебе крила я розправлю,
І знову в небо полечу.
Там наверху я не згадаю про свій біль
Якщо впаду-то у твої обійми,
І хоч в душі здійметься заметіль
Твоя любов мене зігріє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2013
автор: Злата Наркевич