У матусі серце не спокійне,
Знову йде дивитись до хреста,
Так щодня тут виглядає сина,
А дорога кожен раз пуста.
Вже за сином затужили вишні,
Роси полягли на спориші…
Де ж ти, сину, вісточку хоч вишли,
А то смуток в мене на душі…
Верби над рікою зранку плачуть
І в’юни пищать в очеретах,
Та не чую цього і не бачу,
Наче пелена якась в очах.
Хата ще нічого, хоч старенька,
З сумом також дивиться удаль,
Вікнами виблискує раненько,
Плачуть шибки – мамина печаль.
Ти приїдь, прошу тебе, дитино,
Зроби свято в нашому дворі,
Я вдягну терновеньку хустину,
Вийду зустрічати до зорі.
Приїжджай скоріше, дуже прошу,
Просто я стомилася чекати,
Важко мені нести свою ношу,
Я з тобою хочу попрощатись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392301
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2013
автор: Віталій Назарук