Згорнулися долоні ночі,
Сховавшись у кишенях дня.
А серце кров мою толоче
Та по кінцівках розганя.
І неможливо передбачить
Куди летить вселенський світ.
Лише душа може позначить
Стрімке падіння з мокрих віт.
Лише душа гуде у грудях,
Неначе бджоли на квітках.
А я шукаю сенс у людях,
Які заплутались в плітках.
Які живуть одноманітно;
Завод, майстерня чи базар…
Життя проходить непомітно
Щоб обірватись поміж чвар.
Збагну народу зубожіння
І Богу щиро помолюсь,
За віру чистого сумління,
Яке я втратити боюсь.
Хай серце кров мою толоче
Та по кінцівках розганя…
А я, прокинусь серед ночі,
Бо муля слів моїх стерня.
28.10.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392186
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2013
автор: Дід Петро