Яка ж це прикрість, сплутаність думок...
І в кожній з них частина правди явна...
Такий собі малесенький клубок,
Мов в лабіринті страху Мінотавра.
Думки, думки...Мов сплутаність доріг,
І вузлики немертво зав"язались.
Мої думки - мій вічний оберіг,
Що від душі до серця передались.
Це вічний хоаос, хаос почуттів.
Малює їх уява і свідомість.
Веління серця і відлуння снів,
Світ - де панує вічна невагомість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391991
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2013
автор: Таня Шкурак