ІГВИ-ЛЮДИ

двома
льодяни́ми  кружа́льцями,
розтрі́сканими
дзеркала́ми,
відли́плими  
клаптями  амальгами
облущених
лже-почуттів  –
із  
стебли́стих  очиць  
прозирну-ло  
старанно  приховане  
зло

непорушно  свинцевим  
поглядом,
червоно-брунатним
кі́птявим  про́тягом
себе  
вида-ло…  

ненароком?
тамувалося  –  до  пори,  до  строку

…між  сухими  пташиними  пальцями  –
скальпель  холодний  затисло,
підійшло:
інтелекту  цинічного  п`яльцями  
холодно  обійняло  –  
обмежило,
спробу  молитви  –  закреслило,
загальмувало,
па-ра-лізува-ло:

*ігва-зло  –
поглядом  
інфра-фізичним
себе  вияви-ло…

вречевленим  у  метал  *рарругом
в`їхало:
споришів  о́бруси  поздирало,
дрібне  
життя  трав`яне  
почавило…
і  потоптало  –
дозволу
не  питало…

о…
якою  зверхністю
і  зневагою,
до  усього  світу  мого  –
живого-земного
дихало…
віяло-засівало…

до  хати  йшло

хата  
двері  сама  зачинила:
«…куди?
до  мене  не  йди!
я  –  очищена  і  омита
оберегом  Святої  Води!..»

дух  дверей  
неввічливо  вмовк:
володіння  свої  
на  сталевий  замок!  –
і  поламав  ключа…

(…наївна  моя
домашня  мале-ча…)

ігва-зло  –
інтелектуально-бездушний  плід
поєднання  Нергала  з  Ліліт  –
технічно  вправне  було:
замка́    без  ключів  одчинило  –
ввійшло
стало
посеред  хати  –
Кристала  Живого
скальпелюва́ти…

живцем
скальпелюва-ло…

і  не  знайшло,
що  шукало:

із  глибини  Кристала  –
Світло!

але  світла  ігва-зло
інфра-розумом
не  сприйняло…

…забив  перетинчасто  крилами
у  дворі
металевий  рарруг!

то  спускався  –
із  неба,
проз  дах  старенький  –  до  хати
невидимий  Друг
Біло-Крилатий  –
світ  живий,  
і  вічний  Кристал  
у  мені  
в  глибині  –  
захищати…    


Друг  
заслонив  од  ігви  мене,
ворухнув  непомітно  крилом
і  полився
джерельним  струменем
світло-акордний  псалом:
сяєвом
умить  наповнився  
простір  хати  –
і  кинулось  ігва-зло
чимдуж  
утікати…

і  втекло…
в  інфра-фізичне  
високотехнічне  своє  –  
пек-ло…


дух  дверей
закивав  кулаком  услід,
запечатав  
силою  ритуального  дуба  
між  одвірками  –  про́сві́т:
щоб  ніколи  більше
увійти  не  могло
у  псаломно  освячену  хату
людино-демоно-ігва-зло…

…у  хаосі  лже-пророків,  
плутани́ні  образів,  знань  і  ідей  –
застереження:
інтелект  холодний,
жорстокий  і  безсердечний  
вирізняє  ігва-людей…

12.01.2013

*Ігви  –  головна  з  расс  антилюдства,  високоінтелектуальні  демонічні  істоти,  мешканці  «вивороту  світів»  -  за  твердженням  Даниїла  Андрєєва  в  книзі  "Роза  мира".

*Рарруги  –  друга  із  рас  антилюдства  –  розумні  істоти,  еволюціоновані  крупні  хижаки  давніх  геологічних  ер,  які  пройшли  незчисленні  інкарнації  у  шарах  демонічної  матеріальності  (там  же).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2013
автор: Валя Савелюк