Вільний, та не зовсім професійний переклад
« Как много тех, с кем можно лечь в постель» Є.Асадов
Багато тих,з ким можна переспати,
Та мало тих з ким би хотів проснутись,
І зранку на прощання посміхнутись,
Рукою помахати й обернутись.
І цілий день хвилюючись чекати..
Багато тих з ким можна просто жити,
Розпити каву і посперечатись,
Поїхати на море покупатись,
І на плече надійно опиратись,
Але при цьому зовсім не любити.
Як мало тих кого покличеш в мрії,
Дивитися в захмарні сині далі,
На себе перейнявши всі печалі,
Писати про кохання на скрижалі,
І іншого бажати не посмієш.
Як мало тих з ким можна помовчати,
Хто розуміє з погляду ,з півслова,
Кому віддав своє життя би знову,
І щоб його укрити від лихого,
Ти приймеш біль любий і навіть страту.
Життя летить, його не наздогнати,
Пішовши раз, назад не повернутись,
Багато тих, з ким можна переспати,
Та мало тих, з ким хочеться проснутись…
Текст оригіналу
Как много тех, с кем можно лечь в постель,
Как мало тех, с кем хочется проснуться…
И утром, расставаясь обернуться,
И помахать рукой, и улыбнуться,
И целый день, волнуясь, ждать вестей.
Как много тех, с кем можно просто жить,
Пить утром кофе, говорить и спорить…
С кем можно ездить отдыхать на море,
И, как положено — и в радости, и в горе
Быть рядом… Но при этом не любить…
Как мало тех, с кем хочется мечтать!
Смотреть, как облака роятся в небе,
Писать слова любви на первом снеге,
И думать лишь об этом человеке…
И счастья большего не знать и не желать.
Как мало тех, с кем можно помолчать,
Кто понимает с полуслова, с полувзгляда,
Кому не жалко год за годом отдавать,
И за кого ты сможешь, как награду,
Любую боль, любую казнь принять…
Вот так и вьётся эта канитель —
Легко встречаются, без боли расстаются…
Все потому, что много тех, с кем можно лечь в постель.
Все потому, что мало тех, с кем хочется проснуться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391704
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 11.01.2013
автор: Федик Юрій Михайлович