Я вийшов на вулицю, а замість людей побачив мурах. Таких метушливих, байдужих до усього, крім власних проблем, мурах. Усі кудись поспішають, не зважають на оточуючих. Такий собі сірий, рутинний мурашник. Стає страшно, адже якщо ти впадеш на тротуар, скажімо від серцевого нападу, люди просто пройдуть повз. Подумають що ти п’яничка і так тобі і треба. Ніхто не запитає про самопочуття, ніхто одразу не викличе швидку допомогу. «Як так можна?» - запитаєте ви. А я не знаю. Мені, як алергіку, котрий утрачає свідомість і задихається при потраплянні алергену до організму, страшно виходити на вулицю. Бо там не люди, там мурахи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391337
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2013
автор: Микита Воробйов