Він долі не скорився, не зламався
І темряві навіки не віддався,!
Він йшов повз гнів, байдужість і обман,
Бо бачив промінь світла крізь туман.
На фатум свій не став він нарікати ,
А вирішив старанно працювати.
Шліфуючи невтомно свій талант
Перетворив каміння в діамант.
Прекрасне все він відчував душею
Не вмів і не хотів кривити нею.
Наповнювали кожен день його життя
Не радість й сміх,а туга й забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391168
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: yul4ik27