Хорхе Луї Борхесу

Він    долі      не      скорився,    не    зламався
І    темряві    навіки    не    віддався,!
Він    йшов    повз    гнів,    байдужість    і    обман,
Бо    бачив      промінь    світла    крізь    туман.

На    фатум    свій    не    став    він    нарікати  ,
А  вирішив  старанно  працювати.
Шліфуючи  невтомно  свій  талант
Перетворив  каміння  в  діамант.

Прекрасне  все  він  відчував  душею
Не  вмів  і  не  хотів  кривити  нею.
Наповнювали  кожен  день  його  життя  
Не  радість  й  сміх,а  туга  й  забуття.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391168
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2013
автор: yul4ik27