Ну ось і настав цей момент
вірші про кохання перестались писатись,
з голови мабуть вивітрився весь дурман.
Все б нічого,якби натомість не завівся -
тарган.
В душі спустошення,
сумно,мабудь, краще ніж просто ніяк.
Ніяк - це коли на все пофіг - якось так.
Не хочеться змінюватись,
немає цілі до якої йдеш,
нема такого неймовірно приємного запаморочення,
коли йдеш..і усе навколо ніби також кружляє,
обертає тебе і весь світ.
Напевно в моєму серці зарився занудний сліпий кріт,
який і не дає мені бачити
все як і раніше в рожевих тонах.
Отак..сліпа - і не бачу любові
Й вірші мої містять у собі або приторні роздуми
про суть життя
і поради як його провести,
(звичайно, суто з моєї точки зору,яка зараз як відомо дещо засліплена,
а тому і невдала),
або про те як бачте мені сумно
бо нема через що сходити з розуму
повільно,божевільно,з насолодою.
Шкода що коханння не можна просто викликати,
Захотілось - і вуаля.
Я б,якщо чесно, уже за оце й приплатила би,
як-не-як всі розваги виставляють свою ціну
Так ні...нема ціни,
та й на торгах,на жаль,також не виставлено.
Мій милий принц,
напевно, коли пробігав повз якесь ущеля на своєму шляху,
упустив туди свого кишенькового гусака
та й застряг,
й його вже отут - в моєму серденьку нема.
Та й зізнаюсь у цьому не та гікота,
що б заставила мене скривитись.
Найгірше те,
що його нема
і він не потрібен мені й дарма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390914
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2013
автор: Незрозуміла