Не сплю тому, що тану миттю
Бо все життя, як в шерсті блох
Ні! Все на місці, діти ситі,
А все що є, то є на двох
Не сплю всю ніч. Нема причини
Усе життя за мить сплатив
А що на серці у дівчини...,
Яку ще вчора хтиво пив?
Кажуть то доля! Ставлю свічку
Яка не є, як вмів прожив
Таку вже маю гарну звичку
Я все і всім давно простив
Простіть й мені! Я Вас благаю!!!
І не держіть на мене зла!
Бо не живу, вогнем палаю,
Як в печі висохша лоза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390721
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2013
автор: Урюпін Анатолій Іванович