А до чаю в нас будуть лимони і пил із шафи,
І колючі троянди і погляд блакитно-сірий.
Очевидно, коли я пройду крізь усі етапи
То побачу твій профіль і посміх давно змарнілий.
А до чаю в нас будуть суниці посеред січня
Пластилінові чи то з супермаркету що на розі,
Я така неможлива. Нестерпна та неможлива
Розчиняюся в власній безглуздій вогкій тривозі.
Говорю про Набокова, в Стусі шукаю тремтіння
крихкості снігу і присмаку валер’яни
А до чаю в нас будуть звивання та голосіння
І можливо розпуста, якщо її в мені стане.
А до чаю в нас буде коньяк і солодка вата
Бо ж у ньому кипіли гіркі дикорослі трави
За вікном сипле сніг незвичайно пухкий, лапатий
І вогні довгих вулиць ще жевріють жовто-тьмяно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390527
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2013
автор: NNNP