Зі світом мене розділяють всього лише штори.
Мабуть, театральні, що тихо рахують вистави.
В житті таки не вистачає якоїсь опори.
Її ж чомусь часто шукають в горнятах для кави.
З тобою мене розділяють назустріч два кроки
І ще кілометри, що завжди в думках на світанку.
Знайти б ту опору в тобі та й не мати мороки.
А музу вже гріти цим чаєм, немов коліжанку.
Із небом тепер розділяє, напевне, лиш вічність.
І поки єдина опора для мене - підлога.
За планом у нас ще дощі і твоя нелогічність.
Та інколи навіть поразка - нова перемога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390394
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.01.2013
автор: Fairytale