Ех, моє дитинство довгокосе,
У віночку сонячних веснянок,
Чи ж не добре нам удвох велося,
Що пішло ти у чужий світанок?
Чи то ж не з тобою ми крилато
В небесах над хмарами летіли?
Чи навчались у пташок співати,
На строкатих райдугах сиділи?
Пам'ятаєш, як ловили дощик
У свої замурзані долоні?
Як співали пісеньку про горщик,
Аж сміявся кіт на підвіконні...
Як бенгальським вогником солому
Підпалили. Як збігались люди...
Ми тоді втекли далеко з дому-
Заховались у собачій буді...
Ех , дитинство зеленоколінне,
Що збирало полохливі роси...
Залишивши пам'яті світлини,
Білим сріблом покриваєш коси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389587
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2013
автор: Любов Ігнатова