На видиху, подих, заціпило наче.
Здавило судини – до такту не йдуть.
Й не в поміч ті ліки: для серця, від горя…
Вже й мозок побрів кудись, у власну путь.
Й легені повітря, не хочуть, не просять…
Їм, диму. Їдкого, до жалю давай!
Відмови від глузду всі органи просять:
Ну ж бо, вже, швидко його відпускай.
А глузд, від життя, вже заяву клопоче:
Зтомився я, - каже. – На волю пусти.
Ти сам собі лікар, а я свій господар.
У мандри блукати хочу піти…
……………………………………
Не та то хвороба, що ліки лікують.
Не та то дилема, щоб просто пройти.
Чи й очі і вуха у зговорі з тими?!
Й не було нічого… чи може й не «ти»?...
27.12.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389307
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2013
автор: Special One