Із неспокоєм я у похід вирушав,
Чи тернистий він буде - не знаю…
Чи прожити я зможу в путі без гроша,
Час покаже, я ще зачекаю…
Але є попереду ще ціль у житті,
Є бажання горіти й творити,
Поки внуки малі, іще крила слабкі,
То мені варто, друзі, пожити.
Бо в житті найрідніші напевно вони,
Дорога щебетлива малеча,
А якщо мої внуки, це сина сини,
То зникає з душі порожнеча.
Я дідусь – просто дід і тут зайві слова,
Жити хочу, бо внукам ще треба,
Хоч пуста від волосся тепер голова,
Зате в ній відбивається небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389295
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2013
автор: Віталій Назарук