На Новий рік загадує бажання:
-Мій Боженьку,йому лиш помагай.
Ти виконай його лише прохання.
А лиш тоді щаслива буду.Знай.
Вона його кохала вище неба,
Від нього не відводила очей.
Тільки йому її зовсім не треба,
Не треба днів,не треба і ночей.
Він загадав:
-Лиш забери мій Боже
Її від мене.Не кохаю я.
А вона навіть дихати не може,
А вона думає-вони уже сім*я.
Так щиро,щиро Богу помолилась,
Що Бог прохання виконав її.
І в новорічну ніч іще тулилась
Вона до нього.Лиш через два дні
Він пише:не кохаю тебе більше.
Заплакала:щоб ти щасливим був.
А я можливо навіть більше грішна,
Що ти коханий вже мене забув.
Виймає гроші,що на подарунок
Йому збирала цілий божий рік.
А він пожалкував ще й поцілунок,
Невже так розкохати її міг?
Та тільки мило,мило посміхнулась,
Квиток купила,а через шість днів
До неї доля ніжно обернулась.
Бо Бог щасливою зробить хотів.
І виграла мільйон!Дав Бог кохання,
Вона його забула через рік.
А він сьогодні знав:його бажання
Здійснились так,як він хотів торік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389062
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: Відочка Вансель