Щось перекошує мою свідомість,
два образа тепер живуть в мені.
Це хаос. Це невагомість.
Невже воно потрібно лиш тобі?
Два образа, як інь і янь,
блондинка з пристрастю в очах
і мертва духом, хоч не пянь,
брюнетка, що спіткає крах.
Я пам’ятаю ти була живою.
Я пам’ятаю ти могла любить.
А зараз чорний колір за тобою,
ніжність й справжність,
хоче все убить.
Я пам’ятаю ти тоді казала,
що прийде час, ти догориш до тла.
Та швидко все це якось сталось.
Блін, ти ж знала?
Але казала: "Милий я твоя."
Не зміг змиритися з твоїм падінням.
Тебе забути значить знищити себе.
Тому читаю вірші всі старі, твої з тремтінням.
Там віднаходжу справжню, ще живу тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388909
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: АЙВЕНГО