У переході стомлений жебрак
За цілий день зібрав сто десять гривень.
У Бога не питав:чому все так?
Можливо-жебраком бути повинен?
Він у підвалі десять років жив,
Маленьке ліжко,старе покривало.
А як колись дружину він любив!
І як йому іі не вистачало!
Троянди білі ій чомусь купив,
Хоча любила все життя червоні.
Він іх до серця ніжно притулив,
Неначе цілував іі долоні.
Він до сих пір іі лише кохав,
І розмовляв із нею щохвилини.
Сьогодні з Новим роком привітав,
Бо не зустрів дорожчоі людини.
І на могилі замітає сніг
Троянди білі,що на ранок змерзли.
Колись троянди клав до іі ніг,
Ну як така любов зуміє вмерти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388857
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2012
автор: Відочка Вансель