Нам слово чисте дане Богом
І серце сповнене добра,
Чому ж так мучить нас тривога,
Чому так гнемось до гріха?
Чому тримаєм очі в землю,
Підняти погляд нам - не здуж!
Ми звикли слухать побрехеньки,
Який заклав у Еву вуж.
Й шептав Адаму-відкинь Бога
Ти з'їж той плід, що містить чар,
Пізнаєш все і мудрим станеш,
Та й будеш на землі мов цар.
А я клянусь, тобі поможу,
Для тебе небо прихилю,
Засіки золотом засиплю,
Мені клоняйся, як звелю!
Почалося у нас нещастя,
Через непослух на землі,
Людина в новий гріх попала,
Зробилась роботом змії.
Коли б жила людина з Богом,
То й любувалася б красою,
Їй не потрібно склад багатства,
Багатство родиться весною.
Лиш праця рук дає поруку,
Що проживеш заможний ти,
Молитва, що дійде до Бога,
Знесе тебе в інші світи.
Коли ж діявол стане богом
Для тебе тут на цій землі,
То станеш прахом бездушевним,
Бо змій не дасть тобі душі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388834
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2012
автор: горлиця