Притулився до скла своїм пір’ячком горобець.
Усередині тепло, вважає, що там весна.
А мороз пробирає від дзьобика до крилЕць
І погода на опади знову така рясна.
Не знайшов усіх крихт, що сипнуло маля з вікна.
Їх поглинув холодний дарунок із неба - сніг
І мелодія вітру - пронизлива та сумна,
Лиш хитає дерева і гонить крилатих всіх.
Там під стріхою лід полонив їх малі хатки,
Із бурульок прозорих - гірлянди і вітражі.
За голодне дитинство, пробачте ви нам, пташки
І коли не праві, своїм щебетом підкажіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388797
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2012
автор: Любов Чернуха