Давай з тобою просто потанцюєм?
Без будь-яких бажань і зобов'язань.
А зранку вдвох ми знову повоюєм,
А потім білий прапор. Я твій в'язень.
Даруй же хоч сьогодні мені танець!
Пливти не важко в ніжнім морі звуку...
Не бійся чоловіка, мій коханцю,
він у відрядженні. Тож стисни мою руку.
Будь у цей вечір справжнім кавалером!
Адже так легко дарувати мені свято.
А те, що ми попалися ліфтеру...
Не бійся, не розкаже... То мій тато.
Хоча б в цю ніч побудь зі мною ніжним!
Забудь про жінку, про роботу і коньяк.
Я знаю, вранці слід наш стане сніжним,
коли погоді твій набридне Кадиллак.
То буде завтра. Вранці. Перше січня.
Втечеш додому, там, де жінка, син.
Та я молюсь, щоб вечір став цей вічним,
бо лише в танці ти навіки мій... (20.12.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2012
автор: Олена Вєчканова