Колишні

В  погляді  читалась  заметіль,
Така  холодна,  синя-біла-сніжна.
І  голосно  тривожно  звідусіль
Зболене  вчувалося    -«  Колишня»..

Ледь  пульсує  дотиком  руки
На  моїх  плечах  шалений  сніг.
Повернути  дійсність  -  навпаки,
Щоб  несказане  почути  встиг.

Відстані  долаючи  до  зір,
Знов  кохатись  у  медовій  тиші,
Ніч  здіймає  непроглядний  вир
І  шепоче  стомлене  «Колишній».

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388615
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2012
автор: Любов Чернуха