В погляді читалась заметіль,
Така холодна, синя-біла-сніжна.
І голосно тривожно звідусіль
Зболене вчувалося -« Колишня»..
Ледь пульсує дотиком руки
На моїх плечах шалений сніг.
Повернути дійсність - навпаки,
Щоб несказане почути встиг.
Відстані долаючи до зір,
Знов кохатись у медовій тиші,
Ніч здіймає непроглядний вир
І шепоче стомлене «Колишній».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388615
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2012
автор: Любов Чернуха