А я вітаю з Новим роком

А  я  вітаю  з  Новим  роком  тих,
Про  кого  зовсім  вже  забули  діти.
Давно  вже  їхній  сміх  у  хаті  стих,
Давно  уже  не  бігають  роздіті.
Я  привітати  хочу  тих  батьків,
Що  виглядають  кожен  день  дитину.
Але  приїхать  син  і  не  схотів,
І  не  знайшов  для  матері  хвилину.
Мені  хотілось  сльози  ті  забрать,
Посіяти  їх  тихо  на  городі.
Хай  виросте  любовь  і  благодать,
Хай  проростає  при  любій  погоді.
Я  хочу  привітати  всіх  дітей,
Що  в  дитбудинку  маму  виглядають.
Я  хочу  попросити  всіх  людей:
Візьміть  в  родину,хай  любов  пізнають.
Я  хочу  привітати,хто  житло
Лиш  має  у  підізді,на  вокзалі.
Я  хочу,щоб  завжди  так  не  було.
Щоб  Бог  допомагав  Вам  і  надалі.
Я  хочу  привітати  всіх  сліпих,
Щоб  бачили  у  небі  навіть  зорі.и
Я  хочу  привітати  всіх  німих.
Щоб  завжди  чудо  було  в  їхній  долі.
Я  хочу  ветеранів  привітать,
Щоб  нагороди  знов  не  продавали.
Щоб  горя  їм  ніколи  не  пізнать,
Щоби  в  державі  їх  не  забували.
Я  хочу  привітати  всіх  дівчат,
Що  не  зустріли  ще  своє  кохання.
А  Ангели  кохання  знов  мовчать,
Бо  так  трудились  з  вечора  до  рання.
Я  хочу  привітати  діточок,
Що  довго  у  житті  своїм  хворіли.
Здоровя  Вам  як  в  небі  зірочок,
З  хворобою  щоб  справитись  зуміли.
Я  хочу  привітати  всіх  калік,
Щоби  Господь  Вам  дарував  надію.
Щоби  зробив  щасливим  весь  ваш  рід,
Щоби  здійснив  найкращу  вашу  мрію.




Ой  стояла  на  порозі,сина  виглядала.
Ой  плакала  стара  ненька,очі  витирала.
-Ой  забув  про  мене  зовсім,навіть  не  згадає.
Лише  молиться  старенька,про  сина  благає,
-Отче,царю  мій  небесний,Різдво  на  порозі,
А  я  сина  обійняти  сьогодні  не  в  змозі.
Я  б  померла,смерть  приходять,я  її  благаю,
Що  не  бачила  синочка,ще  надію  маю.
Навіть  смерть  мене  жаліла,лиш  не  мій  синочок.
Подаруй  в  Різдво  мій  Боже  його  голосочок.
І  прийшла  сусідка,каже:
-Йди  до  телефону.
-Дякую  тобі  мій  Боже  навіть  за  розмову.
Ой  почула  голос  сина.Прийшла  смерть  і  каже:
-Твоє  тіло  у  могилу  в  день  великий  ляже.
-Не  боюся  помирати,почула  синочка!
Лягла  жінка  спочивати,і  нова  сорочка
Торкнулася  її  тіла,смерть  стоїть,сміється.
Думала,що  із  проханням  старенька  озветься.
Ой  щаслива  помирала  у  свято  велике.
А  сорочка  квіточками  до  низу  розшита.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388566
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.12.2012
автор: Відочка Вансель