Кричи мій друг, кричи.
Ти в крику справжній.
Кричи благаю, не мовчи.
Ти ж не такий,
ти не заразний.
Людина справжня, коли кричить,
перебуває в стані створення всесвіту.
Коли істина неконтрольовано не мовчить,
а виринає з її свідомості вітер.
Коли вона захвачує всі свери
твого розуму і душі.
Крик - це панацея від сірості планети.
Плач, кричи, живи.
Будь собою і прокляни цей світ.
Він й так проклятий древніми богами.
Освяти краплями крові чорний сніг,
освяти долоні свого кохання.
Кричи в небо до скону,
зривай із себе маску білу,
зривай свої рамки.
Створи свою справжню віру
і вмри не здобувши ТРОЮ.
Вмри, але вмри собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388416
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: АЙВЕНГО