Фанат футбольний після матчу,
На плечі одягнувши стяг,
Кричав, що любить Україну,
Не розібравшись у словах.
Ти справді любиш Україну?
Давай же, брате. Не мовчи.
Подумай добре, ти не бійся,
Тільки одразу не кажи.
Ти справді любиш Батьківщину,
Тримаючи в руках цей стяг?
Чи ти б помер за Україну,
В бою на вижатих полях?
Якщо ти любиш Україну,
То чи б привів все до пуття,
Як наші предки у руїнах
Відбудували нам життя?
А чи ти знаєш рідну мову?
О, ти читав, бач, «Кобзаря»…
Та не один Шевченко зроду
Плекав її, немов дитя…
Земля, пролита кров’ю й потом, -
Це Україна, це вона!
Не називайся патріотом,
Не розуміючи слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388303
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: Влада Грушицька