І сльоза по шибці потекла…

На  вікні  троянди  ніжні,  білі.
Знаю,  що  мороз  намалював,
Але  в  серці  тепляться  надії.
Що  це  ти  вночі  порозкидав.

Жаль,  що  я  не  бачила,  бо  спала.
Чом  же  не  постукав  у  вікно?
Я  б  тебе  відразу  упізнала,
Хоч  уже  не  бачила  давно.

Як  мені  зірвати  ніжні  квіти,
Притулить  до  серденька  свого?
Але  обережно!  Треба  вміти
Зберегти  зимове  це  тепло.

Та  чому  ж  це  білі,  не  червоні?
Ти  ж  мені  їх  завжди  дарував!.
Як  же  їх  зібрать  тепер  в  долоні?...
А  чому  ж  нічого  не  спитав?...

Ось  і  сонце  з  обрію  устало.
Зникла  казка...  Швидко  відцвіла.
Квітів  я  твоїх  і  не  зібрала,
А  сльоза    по  шибці  потекла...
Жаль...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2012
автор: Н-А-Д-І-Я