Моя сусідка, вже старенька бабця,
Життя поклала на вівтар села...
Тепер он шкутильгає в старих капцях-
На нОві заробити не змогла...
Ще пам'ятає в "паличках" зарплату-
Навіщо гроші людям у селі?
І як ночами будували хату,
Чи обробляли клаптики землі...
Як кланялася голові колгоспу,
Щоб донечкам її "бумагу" дав-
Поїхать вчитися було не просто:
Хто народивсь тут, тут і помирав...
Від здоєних корів німіють руки,
І ледве землю міряє ногами,
Та ще знаходить сили щоб онуків
Почастувать із печі пирогами...
Усе її багатство-то картини,
Що дівкою на посаг вишивала,
Старенька під соломою хатина,
І пісня, що за обрії злітала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388139
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Любов Ігнатова