Очманіло чіпляємось
За минуле своє,
Це чіпляння по – суті
Тільки шкоду й дає.
Та ілюзія щастя
На якій ми зросли,
Розлетілась на друзки -
Все на смітник знесли.
Бо коли все замішане
На брехні і крові,
Світлий слід, щоб
залишився –
Сподівання малі.
То ж чому коли доля
Дає шанс, щоб піднятися,
Ми рабами похилими
Хочемо знову остатися.
05.10. 2012р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387826
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: Надія Таршин