Я живу лиш тоді, коли ти є зі мною,
Коли йдеш не спіткувшись, твердою ходою,
Береш руку мою в свою теплу долоню,
А я голову ніжно на плечі приклоню.
Ти голубиш мене і зникає печаль,
Летимо мов на крилах з минулого в даль.
Не страшні перед нами не знані дороги,
Зустрічаємо їх, як батьківські пороги,
Вони манять до себе, ведуть у світи,
Ми у пошуку щастя, летимо до мети.
Поки серце ще б’ється, пульсує життя,
Нас єднає любов, це відвічне чуття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386872
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2012
автор: горлиця