Подивись у вічі світу,
Знов брехатимуть вони
Не підняти їх з-під гніту
Знову правда у вогні
Щось так капає у мозок,
Наче масло на пісок
Я деруся через морок
До невидимих зірок
Пустота якась у тілі
Затхлим пахне сірий страх
Місяці,, роки, неділі,
Перетворюються в прах
У моїх думках незримих -
Гори, з тоннами сміття
Не дають мені й хвилини
Прагнути свого життя...
Подивись у вічі світу,
Запитай: " Хто я, хто ти?"
І як знов захочеш жити
То спали усі мости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386786
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2012
автор: DarkLordV