Прийдешній час – жахливий подив
І біль здіймається цунами!
А я, шукав і не знаходив,
Слова подяки своїй мамі.
Той біль в душі лунає тонко,
То пізній біль, повірте люди…
Під Новий рік в лікарні «онко»,
Матусі там відняли груди.
І кров вирує в моїм тілі,
І мозок стискує примара;
За що моїй матусі милій
За що, така жахлива кара?
За що таку «винагороду»
На долю випало рідненькій?
Невже прокляття мого роду
Одній, за всіх, дісталось неньці?
Летять роки, неначе круки,
І в лет здіймаються слова,
Я поцілую мамі руки
Допоки матінка жива.
16.01.2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386657
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.12.2012
автор: Дід Петро