Я щаслива, щаслива людина,
Бо весняної світлої днини –
На своєму, своєму обійсті
Висіваю я квіти барвисті.
З нетерпінням чекаю на сходи
На небачену благість природи,
Як інакше це диво назвати,
Коли все почина проростати.
Ну а потім усе розквітає,
Тиху радість у душу вселяє,
І щасливо зволожує очі,
Обгортає у пахощі ночі.
Кожен ранок милуюсь
подвір’ям,
І вдивляюсь в квіткові сузір’я,
Ну невже я створила це диво?
Посміхаюся квітам щасливо…
07.04.2012р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386294
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2012
автор: Надія Таршин