Ти можеш вірити, можеш ні
У апокаліпсис чи у свій шрам на коліні
Пів міліграма лишень пітьми
З палкістю холоду метамфітаміну.
312 порожніх зал,
З грюкотом, шелестом, шарудінням,
Зіткнення з плоскістю амальгам,
Й пряна маніжність заціпеніння.
Хтось на колінах співа пісні,
Дихає, схлипує, навесніє…
216 порожніх снів -
В яких ніколи ніхто не вірить
І не записує у блокнот,
І не спаплюжує ними стіни…
Метаморфози моїх думок
Мають наліт метамфітаміну.
Він наче сніг, чи то навпаки, -
Сніг, що на ньому не видно тіні…
Пів міліграму лишень пітьми,
І зниклий шрам на моїм коліні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386096
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: NNNP